Перша  згадка  про село  Пилиповичі  відноситься  до  ХУІІІ ст.,  коли  під  час  панування  польської  шляхти  навколишні  землі  були  у  власності  уніатської  церкви,  і,  за  переказами  старожилів,  походить  від  імені    першого  поселенця  на  цьому  місці – Пилипа,  а  точніше,  від  його  синів – Пилиповичів.  Після  приєднання  Правобережної  України  до  Росії  у  1793 році  Пилиповичі  увійшли  до  Микулицького  маєтку  графа  Карла  Секена,  яким  до  1873 року  володіли  його  спадкоємці.   У  1864 році  в  селі  було  87 дворів  та  проживало  682 особи.

   Село  Пилиповичі  збільшувалось,  розбудовувалось  і  у  1924 році  в  селі  налічувався  291 двір  та  проживало 1445 осіб.

   У  1931  році  в  селі  утворився  колгосп,  першим  головою  якого  був  житель  села  Микита  Матьошко.

Не  обминув  село голодомор,  трагічний  33-й  рік  забрав  34  його  жителі.

  Село  Пилиповичі  зазнало  лиха  і  в  роки  Другої  світової  війни

Зі зброєю в руках наші односельці захищали свою країну, 119 воїнів не дочекалися із війни додому рідні,  за  час  окупації  в  селі  було  спалено  10 будинків.

  У пам'ять про загиблих у центрі села височить Обеліск Слави.

  Пилиповичі були звільнені 8 листопада 1943 року  231-им  стрілецьким  полком  75-ї  стрілецької  дивізії.  Цей день у  селі  є ї храмовим  святом, що відзначають у  день  святого  Великомученика  Димитрія  Солунського.

  Ніхто й не міг подумати, що в ХХІ сторіччі Україна знову відстоюватиме свою незалежність зі зброєю в руках. Кращі сини, патріоти боронять Схід нашої держави. Серед них і наші односельчани.

Як і кожне село в Україні, село Пилиповичі складається з довгих вулиць та маленьких куточків. Але справжньою окрасою нашої маленької Батьківщини є її жителі – невтомні, працьовиті, величні, відважні патріоти.

  Серед них нагороджені почесними відзнаками за плідну й сумлінну працю Кравчун Ольга Миколаївна, Мельник Василь Юхимович, Савченко Ніна Андріївна.

  Церкви  в  селі  не  було  з  30-х  років.  У  1997 році  в  Пилиповичах  утворено  православну  парафію,  яка  на  кошти,  зібрані  мірянами,  взяла  в  оренду  невеличкий  будинок  та  переобладнала  його  в  церкву.  Восени  2000 року  розпочалося  будівництво  нової  церкви  святого  Великомученика  Димитрія  Солунського,  в  якій  з  2005 року  отець  Борис  править  Службу  Божу.

  До  2010 року медичну  допомогу  місцевим  жителям  надавали  працівники  фельдшерсько-акушерського  пункту,  завідуючою  якого  на  протязі  сорока семи років  була  Мельник Жанна Леонтіївна.  Цього ж року  було  проведено  капітальний  ремонт приміщення  і  відкрито Пилиповицьку медичну амбулаторію  загальної практики сімейної медицини. У ній працює  головний  лікар  Сухомлин Вадим Володимирович  та  ще  4  медичних  працівники. 

  Поруч із амбулаторією для медичних працівників було збудовано  двоквартирний житловий  будинок.

В с. Пилиповичі працює  будинок  культури,  директором  якого  протягом  34 років  працює  Кравчун  Ірина Миколаївна.  Гордістю  цього закладу є  бібліотека та фольклорний  ансамбль  «Червона  калина»,  22  аматори  якого  є  постійними  учасниками  районних  та  обласних  свят.

  Село Пилиповичі  сьогодні – це село  з  повністю  асфальтованими  вулицями,  водопровідною  мережею,  електрифікацією  та  газифікацією,  вуличним  освітленням.  Воно  продовжує  розбудовуватися. Поряд із ТОВ  «Термінал  Автологістика», ТОВ  «АКРО  ВЕТ  ЛАБ» з’являються нові підприємства.

30 років  громаду  села  очолювала  Губиш Олена Олексіївна,  яка  зробила  село  таким,  яким  воно є.  Її  естафету  з  2015 року  продовжує  Коротка Олена Володимирівна  і  робить  село  ще  кращим.

Майбутнє нашого села підростає у стінах школи. Педколектив докладав і докладає усіх зусиль, аби у світ виходили добрі, чесні, працьовиті люди.

  Церковнопарафіяльна  школа в  Пилиповичах  була  відкрита ще у  кінці ХІХ століття, у ній навчалося 23 учні. У 1937 році школа стала  семирічною, у 1960 році – восьмирічною і розміщувалася в кількох  пристосованих  для  навчання  приміщеннях.

Один із перших директорів школи – Шандренко Василь Федорович

У 1986 році в селі Пилиповичі збудована нова двоповерхова  школа на 192 учнівських місць.

Директорами закладу, починаючи з 1986 року були Поплавський Вадим Мар’янович, Наумова Наталія Володимирівна, Атаманчук Тетяна Іванівна.

Сьогодні  Пилиповицька  загальноосвітня школа І – ІІ ступенів  на чолі з директором Мельник Наталією Яківною навчає 202 учні, з них – 43 національності рома.

                Школа – це джерело, де народжуються таланти, центр духовної культури, де вчать спілкуватися, товаришувати, бути спортивними, співати й танцювати.

​